Сьогодні, 24 серпня, Україна святкує свій 32 День народження — День незалежності!
Це свято пам’яті про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність, а також день, коли варто думати про день завтрашній, про майбутні покоління, про нашу відповідальність перед історією. Сотні тисяч українців захищають свою державу та її суверенітет на полі бою, щоб ми знову могли святкувати цю дату! Наш патріотизм, непохитна віра, активна життєва позиція, небайдужість і сумлінна й наполеглива повсякденна праця є основою для майбутнього процвітання України. І воно обов’язково настане, а наблизять його взаємна підтримка, почуття нескінченної любові до рідного краю, прагнення до єдності, порозуміння і згуртованості та спільні зусилля.
Нехай у темні години ворожої жорстокої навали в серці яскраво горить вогонь любові до рідної України – країни гір і степів, швидких річок і золотих полів, зелених лісів і глибоких морів, відважних і гордих, гідних і люблячих людей.
Викладачка української мови та літератури Телицина Світлана Миколаївна написала чудову поезію з нагоди свята.
Я йду. Ви чуєте? Я вже за тихим небокраєм,
Лечу, хоч крила спалені і зламані вітрила,
Тону, й до дна в німім безсиллі поринаю
І на поверхню випливаю, щоби знову жити…
Болить безкрайньою безвихіддю страшною
Спустошена душа у хижих хащах тристаклятих…
Та я повзу крізь тернії із мрією святою,
Бува, із кляпом в роті, щоб не кричати…
За спиною – надія, віра, правда і свобода,
І вибухових хвиль шторми мене не владні підкорити,
Я доживу, я вистою назло вітрам і диким грозам,
Щоби нарешті, десь під мирним небом відпочити…
Лунаю серед задзеркалля в паралельнім світі
Гортанним окликом минулих поколінь пророчим,
Й немає сили, що б наважилась мене спинити:
В пітьмі, навпомацки, повзу крізь морок ночі…
Через болотяні брудні бездонні каламуті,
Повз почорнілі віспяні поля, під свистом куль безжальних,
Крізь дикі натовпи і часом показні салюти
Під шум чужих литаврів і гучних тамтамів…
Я йду, збиваючи на кров в засохлих шрамах ноги
Стернею, битим шляхом, через мінні перепони.
Я прошу, дочекайтеся… Складнішої ще не було дороги…
Я скоро буду.
Я вже йду.
Я – ваша Перемога…