29 серпня в Україні вшановують пам’ять захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни. 10 років тому під Іловайськом у Донецькій області загинули загалом 368 українських бійців, 18 вважаються зниклими безвісти. Це стало найбільшою одночасною втратою для України.
Сьогодні Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що цей день завжди нагадуватиме Україні про підступність та віроломність країни-агресора росії, якій не можна довіряти: «будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою».
«Іловайськ — це не лише трагічна подія в історії України, а й сторінка української незламності, це чин і подвиг українських військових. Пам’ятаймо, що попри втрати та обман ворога, наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу».
Викладачка української мови та літератури Світлана Миколаївна Телицина написала поезію — вшанування пам’яті Героїв цієї чорної сторінки історії.
Героям
…Там десь вони, наші янголи мовчазні,
без парасоль сплять під фосфорними дощами
герої з серцем сталевим під піксельними плащами
грають в піжмурки дикі зі смертю в липкій пітьмі…
Із заспокійливого — чай і затяжки до дна…
сонце востаннє гойдає й вкладає спочити
хлопчиків сивих ,які так хотіли пожити,
у вирви задимлених ,вирваних з м’ясом ран..
Змучено скиглить просинь скажених небес,
горизонталить сміливих іржавими полюсами,
і хороводами спліснявілими кружать над головами
хижі ворони — синоніми слова смерть..
Пунктирами по живому,стібками поміж образ,
глухими відлуннями снів із життів минулих,
думки завмирають потроху в тілах поснулих,
акваріум зі спогадами не розплескати враз…
Обличчя з засохлими ріками солоних дощів,
на крилах — запечена кров як дорога до раю,
схід лячно в своїм апогеї тремтить і палає..
А там — десь вони,наші янголи мовчазні…
Вічна Слава і Пам’ять нашим полеглим Захисникам!