Психолог здійснює психолого-педагогічний супровід освітнього процесу з метою забезпечення нормального розвитку здобувача освіти.

У функції практичного психолога входить: психологічна діагностика; корекційна робота, консультування батьків, психологічна просвіта, участь у педрадах і батьківських зборах, психологічна профілактика.

Психологічна діагностика включає в себе проведення групових та індивідуальних обстежень здобувачів освіти.

Діагностика проводиться згідно річного планування роботи та циклограми, а також за попереднім запитом викладачів, майстрів або батьків. Отримані дані дозволяють психологу будувати подальшу роботу: виділити здобувачу освіти так званої «групи ризику» та спланувати подальшу роботу з зазначеною категорією (вироблення рекомендацій та планування корекційної роботи).

Корекційні заняття можуть бути індивідуальними і груповими. В ході яких психолог намагається скорегувати небажані особливості психічного розвитку учня. Ці заняття можуть бути спрямовані як на розвиток пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення), так і на рішення проблем в емоційно-вольовій сфері, у сфері спілкування і проблеми самооцінки . Заняття включають в себе різноманітні вправи: розвиваючі, ігрові, арт та інші – залежно від поставлених цілей  та запиту.

Консультування батьків, викладачів та майстрів - це робота за конкретним запитом. Психолог знайомить батьків або класного керівника чи майстра з результатами діагностики, попереджає про те, які труднощі можуть у майбутньому виникнути у учня в навчанні та спілкуванні; при цьому спільно виробляються рекомендації по вирішенню виникаючих проблем і взаємодії з ним.

Психологічне просвітництво полягає в тому, щоб знайомити педагогічний колектив і батьків з основними закономірностями й умовами сприятливого психічного розвитку учня. Воно здійснюється в ході консультування, виступів на педагогічних радах та батьківських зборах. Всі перераховані вище функції практичного  психолога дозволяють підтримувати в закладі освіти  сприятливі умови, необхідні для повноцінного психічного розвитку і формування особистості здобувачів освіти, тобто служать цілям психологічної профілактики.

Об’єктом досліджень i впливу психолога є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими та цілющими.

1. Відповідальність.
   1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.
   1.2. Психологи зобов’язані всіляко запобігати і недопускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.
   1.3. Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання i становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.
   1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, у тому числі i тих, які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.
   1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень, соціального статусу.
2. Компетентність
   2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України.
   2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показником професійної непридатності i мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватись.
3. Захист інтересів клієнта.
   3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з пацієнтами з тяжкими розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм.
   3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.
   3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи.
   3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування.
   3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання i становище, довірливе ставлення i залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь.
   3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної та корекційної роботи з ним.
   3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог повинен чітко i однозначно формулювати висновок так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.
   3.9. Психолог не робить висновків i не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває
4. Конфіденційність.
   4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя, життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей.
   4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди, задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання.
   4.3. Психолог зобов’язаний оберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної i корекційної роботи, додержуватись анонімності імені клієнта.

Досить часто люди запитують, хто такий соціальний педагог. Це те питання, яке хвилює багатьох молодих батьків і деяких викладачів. Адже начебто педагог є таким всюди. Але при чому тут тоді "соціальний"? Невже цей співробітник має якісь певні обов'язки, що відрізняють і виділяють його з маси інших викладачів? Соціальний педагог, можна сказати, для багатьох – вічна і незбагненна загадка.

Можна сказати, що соціальний педагог – це в якійсь мірі професія, яка поєднує в собі самого звичайного викладача і психолога. Тільки зазвичай такий працівник намагається допомогти хлопцям в процесі соціалізації. І адаптації до нового місця навчання.

Проте це не єдина обов'язок подібного працівника. Їх ще дуже багато. І не варто плутати психолога, викладача і соціального педагога. Хоча всі ці три професії, дуже схожі між собою. Особливо щодо деяких освітніх моментів.

Якщо чесно, то соціальний педагог – це не тільки викладач. Це ще й хороший організатор. Тобто, в обов'язки такого співробітника входить проведення і організація різних заходів. Наприклад, святкових.

Вкрай важливий момент, який тільки може зустрічатися – це надання і проведення консультацій. Інструкція (посадова) соціального педагога включає в себе даний пункт. Причому допомагати і консультувати доведеться з різних питань. Наприклад, давати поради викладачам і допомагати їм правильно організовувати заняття таким чином, щоб вони виявилися цікаві учням. Або ж бути присутнім на батьківських зборах і вести бесіди щодо поведінки кожного учня в цілому. Крім того, іноді доведеться замінювати психолога. Особливо якщо мова йде про соціалізацію та пристосування до нового місця навчання. Це не адаптація, а саме встановлення контакту з викладачами і однолітками. У подібній ситуації соціальний педагог – це той, хто повинен проконсультувати студента і дати йому поради щодо спілкування. Причому дуже важливо спостерігати за емоційним станом студента в цей момент.

Соціальний педагог – це не тільки вчитель, який поєднує в собі навички організатора і консультанта. Це ще й хороший аналітик. Він, як правило, повинен стежити за учнями і аналізувати їх поведінку. У разі виникнення проблем – доповідати куратору і батькам. І, зрозуміло, давати поради щодо усунення проблеми. Професійний соціальний педагог повинен уміти вчасно почати "бити на сполох", а також правильно робити висновки щодо поведінки дитини. Дуже добре в цьому питанні допомагає психологія.