День пам’яті жертв Голодомору

Це потрібно не їм — це потрібно нам…
Тоді їх міг врятувати хліб…
Тепер нас врятує пам’ять…

Щороку у четверту суботу листопада Україна на державному рівні вшановує пам’ять жертв Голодомору – геноциду українського народу.
Голодомор 1932-1933 був не випадковим явищем природного чи соціального походження,а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Понад 20 країн світу визнали голодомор в Україні 1932-1933 геноцидом української нації.

…Ми всі чули розповіді бабусь про ті страшні роки…
Скупі, небагатослівні розповіді… З сухими сльозами на очах…
Наші бабусі завжди тримали вдосталь наготовані крупи, сіль, господарське мило та сірники… «Раптом голод!»…

«Про Голодомор 1933 року Бабуся майже не розповідала, нічого, лише зітхала сумно та очі наповнювалися вологою….
Казала лиш, що тяжко дуже було…
Хліб пекли з лободи, з соломи, з навозу…
Їли грицики, лободу, траву, ЗЕМЛЮ ЇЛИ…
Пухли з голоду…
Ловили ховрахів в полі, збирали грицики й колоски, ховаючись від НКВДістів, які з автоматами та рушницями охороняли поля. Ходили на станцію вночі віковирювати з вагонів мерзлу картоплю та кормові буряки, але щоб не попастися на очі коменданту. Повзали «на пузі» у поле, виковирювати з мерзлої землі залишки цукрового буряку…
Одного разу п’яний НКВДіст помітив і почав гемселити з автомату по полю — ледве не постріляв!
Іншого разу ледве врятувались від красноармєйцев, коли потайки тікали полями з вимерлого німецького села у місто…
Свідчення Бабусі про Голодомор вельми важко переповідати…»